В кожній країні є підприємства, переважна частка власності яких належить державі. Часто це підприємства критичної інфраструктури, оборони. Для того, щоб ці підприємства приносили користь всьому суспільству, а не лише політичним силам чи окремим людям, які зараз у владі, - на таких підприємствах створюють корпоративне управління. Держава як власник пише цілі – навіщо вона володіє цими підприємствами, що вони хорошого мають зробити. Це називається політика власності державних підприємств. Її має виконувати найманий менеджмент. І публічно звітувати, як він її виконав.

В ОЕСР (організація економічного співробітництва і розвитку) рекомендують країнам в політику власності включати соціальні цілі, які допомагають уряду впроваджувати необхідні людям реформи. І навіть окремо рекомендують впроваджувати накопичувальні пенсійні програми для працівників підприємств, власниками яких є держава. Як взірець для інших роботодавців. Ну тому що всі в світі розуміють, що без пенсійних накопичень в більшості країн світу люди не зможуть гідно жити в літньому віці.
Розуміють це і в Україні. Пенсійні накопичення – один з пунктів передвиборчої програми Президента, один з ТОП-10 пріоритетів Уряду на 2023 рік, озвучений Прем'єр-Міністром, і взагалі тема, про яку говорить влада вже більше 20 років. А що на практиці?
На практиці Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів звернулась до Міністерства економіки і запропонувала включити пенсійні накопичення від роботодавця для працівників в політику власності підприємств, якими володіє держава.

Відповідного до чинного законодавства, без жодних нових законів. Таким чином держава би змогла:
• збільшити охоплення людей пенсійними накопиченнями (добровільними, в рамках зростання фінансової грамотності, що нам критично необхідно з урахуванням стану солідарної пенсійної системи),
• дати людям, які розмірковують, чи повертатись їм з інших країн додому, пристойну пенсійну перспективу у нас, всередині країни,
• показати взірець того, що таке соціальна відповідальність, для всього бізнесу в країні,
• утримати фахівців в державному секторі економіки, особливо там, де низькі зарплати,
• витратити на це менше коштів, аніж потребувало би підняття зарплати (бо є податкові пільги),
• збільшити обсяг внутрішніх довгострокових інвестицій, які можна спрямувати на відновлення країни.

Але Міністерство економіки відповіло відмовою. Тобто відмовляється представник того самого Уряду, який вважає пенсійні накопичення – одним з ТОП-10 завдань на цей рік. За сумісництвом він же - головний роботодавець країни, в якій ганебні розміри пенсій та немає перспектив без накопичень їх зробити принаймні пристойним через демографію та війну.
Хочете розібратись детальніше?

Ось тут: звернення УА АПФ до Міністерства економіки

Ось тут: відповідь Міністерства економіки, яке не бере на себе відповідальність за соціальний вплив державних підприємств

Ось тут: розбір ситуації від Тетяни Сальнікової, експертки Експертної групи з приватних пенсій ОЕСР

Ось тут: звернення до Президента, Прем'єр-Міністра та Верховної Ради з проханням розібратись, чи є держава власником державних підприємств та чи готова вона дбати про добробут працівників цих підприємств і бути НА ПРАКТИЦІ лідером таких змін, щоб пенсійні накопичення мав кожен українець